Міністерство освіти і науки України Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» Кафедра виробництва приладів ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 5 по дисципліні «Акустичні медичні прилади» Тема: Аудіометри та слухові апарати. Принципи побудови, структура та алгоритми роботи приладів  Лабораторна робота №5 Аудіометри та слухові апарати Мета роботи: Вивчити особливості діагностики та корекції слуху людини. Будова аудіометрів та слухових апаратів. Принципи їх роботи. І. Теоретична частина 1.0. Слухова система людини Слухова система — це сенсорна система, що забезпечує сприйняття звукових сигналів і можливість орієнтуватися за акустичними подразниками. Периферичні відділи слухової системи представлені зовнішнім, середнім та внутрішнім вухами. Проведення інформації до мозку забезпечує слуховий нерв. Слухові центри стовбура мозку не тільки зв'язані численними висхідними та спадними шляхами між собою, але й зі структурами моторних систем та ретикулярною формацією, що забезпечує виконання рефлекторних реакцій у відповідь па звукові подразники (наприклад, поворот вух тварин, скорочення м'язів середнього вуха). Чутливість слухових рецепторів регулюється спеціальною системою нервових волокон. Висхідні проекції від усіх слухових ядер стовбура спрямовані в особливе ядро таламусу (внутрішнє колінчасте тіло), нейрони якого передають інформацію до слухової області неокортексу у скроневій долі. 1.1. Будова органа слуху Незважаючи па відносно великі розміри (рис. 1.2), зовнішні структури вуха людини мають відносно невелике значення для сприйняття звуку. У відповідності до найпоширенішої точки зору, функції зовнішнього вуха (вушна раковина, зовнішній слуховий прохід та зовнішній барабанної перетинки забезпечують спрямований прийом звукових хвиль. Вушні раковини концентрують звуки, що виходять з відповідних ділянок простору у напрямку до зовнішнього слухового проходу, а також обмежують потік звукових сигналів, які надходять з тильного боку голови.
Рис. 1.2. Схема розташування структур вуха людини відносно черепа Зовнішній слуховий прохід разом з вушною раковиною можна порівняти з резонатором типу органної труби, закритої з одного боку (рис. 1.3).
Рис. 1.3. Будова основних структур вуха людини: вушна раковина та зовнішній слуховий прохід (1); барабанна перетинка (2); молоточок (3); ковадло (4); стрем'ячко (5); овальне вікно (6); півколові канали (7); завитка (8); кругле вікно (9); слуховий нерв (10); вестибулярний нерв (11); лицевий нерв (12); євстахієва труба (13) 1.1. Звукова аудіометрія Світова медична організація наводить дані, що в наш час у світі більше, ніж 42 мільйони людей віком понад три роки мають глибокі або малі порушення слуху. Розрізняють глухоту— і це повна або часткова втрата слуху. Якщо слух втрачається у визначеній смузі частот (наприклад, на частотах, вищих за 4 кГц), говорять про недочутливість. Ступінь недочутливості у медичній практиці оцінюють за відстанню, з якої хворий розуміє голосну мову або шепотіння. Для практики важливо чути голосну мову на відстані. Якщо людина сприймає голосну мову лише на відстані 6 м, говорять про малу недочутливість. Аналогічно, якщо людина розуміє шепотіння на відстані 4 м. При середньо-тяжкій недочутливості відстань від джерела голосної мови скорочується до 2 — 4 м. Якщо людина погано чує на відстані, меншій 2 м, говорять про тяжку недочутливість. Якщо хворий не розуміє слова, які йому кажуть прямо до вуха, мова йде про практичну глухоту. При повній глухоті людина не чує і екстремально сильні звуки. Інколи при дослідженнях — особливо у верхній частині акустичної смуги — для тестів використовують дзвін ключів, шум сірників, шум сторінок у книзі, шум води, яку наливають до склянки тощо. При таких тестах необхідно, щоб пацієнт не бачив джерела звуку. Такі дослідження проводять у випадку тимпанофобії (вушні шелести, гудіння у вухах і т. д.). Для музикантів, диригентів та солістів важливим тест...